Не встигли допуття очухатися від однієї кризи, як ЗМІ пророкують вже іншу, наступну. Мовляв найближчим часом дефолт може «накрити» США. Та й Бог би з ними, але ж ні, бо найгірше буде, в принципі як і завжди, найбіднішому. А ми з вами українці далеко ненайбагатші в світовому рейтингу. Тож знову можемо потрапити «в маргарин» по-саме нікуди.

Глобалізація, космополітизм і все таке інше, от і маємо армійську приказку: «у нас свято одне на всіх, і горе також одне на всіх», тільки в більш ширшому маштабі.
От якого біса раніше наші діди, вірніше прапрадіди, не знали і не бачили тих криз? І вся ця лабуда їм була навіть не цікава. Звісно що то було давно і все було інакше, але принцип був і залишився один і той же. А саме. Бо той дід для своїх потреб виготовляв все сам, образно кажучи: від гвіздка до рала. То йому й не потрібен був, в цьому плані, ніхто в цілому світі не те щоб там якась Америка, або ще хтось, але по-великому рахунку йому й сусід був не треба. І нині в цьому принципу не змінилося абсолютно нічого. Якщо в державі буде все своє виробництво то їй буде чхати на всі ті кризи і на решту тих марудних справ. Якщо держава зможе повністю забезпечити своїх громадян всим необхідним то криза такій державі була б взагалі байдуже. І хто сказав що це не можливо? Хто так говорить той повний дурень, або неабияка хитра химера, котра це говорить з метою полювання на розум дурнів, а точніше на їх святу людську простоту.

Україні давно б уже було пора, ні з ким не сварячись, частково закрити кордони для закордонного мотлоху. Залишивши собі ввезення лише не дуже великої кількості імпорту, при цьому значно підвищивши їх вартість для споживача. Таким чином, обкладаючи на кордоні імпорт добрими налогами, держава б з цього отримала додаткові надходження в бюджет і тим самим спонукала б своїх громадян до створення самим, своїми руками, власної продукції і розвитку власної інфраструктури. І знімати додаткове мито на імпорт лише тільки тоді і лише на ті види продукції та товарів які у нас вже будуть свої, і будуть вже конкурентноздатними і конкурентноспроможними відносно Європейських і взагалі світових. Вважаю що тільки таким чином ми зможемо економічно підвестися з руїни і взагалі встати на ноги. Звісно лише без відомого нам, за попередньою не такою ще далекою історією, фанатизму.

Зараз нинішній владі та й взагалі, так званій, «політичній еліті» не до цього. Політика зараз будується винятково на дешевому популізмі, але на одному цьому далеко вже не поїдеш. Можливо народ дочекається ще одного такого нового «фюрера» собі на престол, але і при його бездіянні, без позитивних зрушень, люди вже не витримають. Я свято вірю в найкраще майбутнє для України, інакше не беріг би її Господь понад 800 літ неволі. Любіть і ви її і вірте в неї, не за гроші, не за газ, не за сало, не за ще там що-небудь, любіть її просто так, за те що вона є. Любіть як справжні діти люблять своїх батьків і як справжні батьки люблять своїх дітей. І можливо тоді швидше назріють переміни. Можливо де в чому сказано банально, в наш черствий вік. Але все ж.