На сьогоднішній день в нашій країні доволі актуальне питання який обрати для себе вектор розвитку, тобто куди йти? Кого нам обирати, Росію чи Європу? І це питання мене найбільше дивує і дратує. Як же так можна? То все бігали і кричали про незалежність, випинались з останньої шкіри, святкували День незалежності. А тепер от бігаємо і не знаємо яке знову ярмо на шию надіти, під кого знову підстелитись та щоб по зручніше, та щоб по дорожче. Ви знаєте що це нагадує? Думаю, знаєте. Пояснювати не буду.

Можливо хтось скаже хто я такий щоб сунути носа в такі великі справи? Я відповім: Я ПАТРІОТ! Я громадянин цієї держави! Я народився тут і виріс тут, як і мої предки. Тому я маю повне право, як і кожний громадянин України, приймати участь у майбутньому нашої святої Батьківщини. І мені зовсім не байдуже її майбутнє, бо її майбутнє це моє майбутнє. Це ваше майбутнє і майбутнє наших дітей. І від того яке ми приймемо рішення залежатиме доля нашої Батьківщини і наші власні долі, можливо знову на цілі століття. Тому в цьому питанні байдужих бути не може! Ми народ цієї держави тому кожний з нас має право приймати участь у вирішенні будь-якого питання, не соромлячись ні себе ні своєї простоти. Нам тут жити! В нас не має за кордоном банківських рахунків, нас там ніхто не чекає. Ми нікому там не потрібні! Я скажу навіть більше, у нас є своя Батьківщина нам закордон непотрібний. В нас є своя земля на якій потрібно порядкувати. Так порядкувати щоб кожний з нас міг гордитися своїм походженням.
Щоб остаточно визначитися зі своїм рішенням потрібно всього лиш глянути у вчорашній день, тобто в історію, і потрібно уважно придивитися до сьогодення. Відповідь нам стане зрозумілою відразу. Нами сьогодні ще з Радянських часів і до цих пір володіє фантом одержимого поклоніння перед всім закордонним. Ми ще й сьогодні нагадуємо те стадо овець, коли попереду того стада невисоко ставлять палку і женуть його на неї, на чолі як завжди головний баран, вожак стада. Він звісно стрибає через неї, ті що біжать за ним також стрибають через неї, потім палку забирають а стадо продовжує стрибати. Так от: люди — схаменіться! Палки більше не має! Придивіться нині на Європу, подивіться нині на Америку що ви там бачите? Америка валиться. Євросоюз також валиться. Що там, що там процвітає насильство, наркоманія, порнографія, постійні кризи. Ви цього хочете? Ви такою хочете бачити свою Батьківщину? В чому ви хочете бути на них схожими взагалі? В решті решт подивіться на наші останні роки незалежності, де все життя помішалось на грошах, де за спасибі тобі води не подадуть, коли ми від недостачі роботи і грошей стали один одному конкурентами, а в нашому розумінні суперниками і подекуди ворогами, коли на вулиці не знайдеш, в разі потреби, ні допомоги ні навіть ржавого цвяха. Оце і є початок того капіталізму до якого ми так прагнемо. Що в цьому гарного мені незрозуміло. Захід уже давно не той що був. Там уже нема на що рівнятись. Вони зараз самі знаходяться в очманінні від своїх «витворів мистецтва». Все що вони могли досягнуть вони вже досягли. І більше у них нічого не лишилося. Подивіться самі, яка у них сьогодні мета? До чого вони взагалі сьогодні тягнуться? Ні мети ні напрямку, а відповідно й дорога в нікуди. Зате пихи хоч відбавляй, нас вважають трохи не рабами, як колись негрів в Америці. Вигадують якісь образливі біометричні паспорти, щоб нас контролювати, медкомісії і інші заходи щоб не пустити нас до себе. Не хочуть вони нас бачить у себе, непотрібні ми їм. Шановні співвітчизники, а вони нам такі потрібні? Задумайтесь!

За інший напрямок, тобто Росію, взагалі говорити нічого. Ми вже там були, бачили. Тільки повний бовдур може наступати на граблі двічі в очікуванні вдруге іншого ефекту. Так, саме граблі, бо як не міняється суть означеного предмету так не міняється і суть сусіднього народу, між іншим як і будь-якого іншого. Ми там були майже триста років і результат ви прекрасно бачите і розумієте самі. Та що там і говорити коли після закінчення Визвольної війни з Польщею під проводом Богдана Хмельницького і укладення договору з Росією в 1654 році таж таки Росія вже через тринадцять років у 1667 році зраджує Україну і заключає Андрусівський договір з Польщею. Згідно з яким розділяють Україну по нашому символічному Дніпру. Зауважте всього через якихось тринадцять років, коли ще й наші вбиті предки звитяжці-визволителі як слід не захололи. Як це? І так вони нас продавали ще двічі тільки вже Німеччині. Раз в Брестському договорі а другий раз в пакті Молотова – Рібентропа. Я вже навіть не згадую про «Гайдамаччину» та «Коліївщину». Отака то вона їхня «братня любов»! І я не розумію зараз нашого гаранта, який затіває з ними якісь ігри. З такими людьми потрібно ніс тримати за вітром і бути обережним, даси пальця то можуть відкусити й руку. Тим більше у них там за кермом влади більше десяти років одна і таж спаяна команда яка вже є набагато досвідченішою і професійнішою в порівнянні з нашою, яка при владі всього кілька місяців. Не доведи Господь щоб ми знову зазнали їх Іудиної любові. Не дай Бог! Самим же нам там робити й поготів нічого. Так у них там зараз іде якийсь певний підйом, але чому не може його бути у нас? Так у них там є робочі місця, але чому їх не може бути у нас? Бо ж безробіття може бути тільки там де нічого не роблять. Так, у Росії є мета – створити знову щось на кшталт Радянського Союзу і знову там правити, але двічі в одну воду не війти.

Деякі говорять що нам одним не прожити, нам обов’язково потрібно до когось примикати. Я тільки не розумію їх чому? Звідки така переконаність? Вживлена рабська жилка? Ми що вже не можемо жити без батога?

Шановні, подивіться навкруги, скільки країн і менших і бідніших живе і нічого. Чому з нами неодмінно має щось трапитись? Маячня! А ми як навіжені гриземося, колотимося, а толку? Зверніть увагу, чубимося за інтереси інших держав, а «юшка» тече то наша рідна, братська! Негоже так браття, негоже! Час об’єднуватися, браття! Час зрозуміти що це наша земля і тут наша воля! І Батьківщину потрібно будувати нам самим і будувати її саме такою як ми її хочемо бачити, а не чекати що хтось її такою зробить і нам подарує. А що робити і як будувати шукайте в книзі «Кому небайдуже…». Альтернатива, повірте, є! Замовити її можна за адресою: [email protected]
Об’єднуймось і шануймося, українці, ми того варті!

P.S.
Шукаю однодумців: [email protected]

Патріот