Не один раз чув і бачив як скаржаться на життя, на безгрошів«я і безробіття. Дійсно так і дійсно правда. В нашій занедбаній економіці майже цілковита вина нашої влади. З цим згоден і це беззаперечно. Але можливо проблема не тільки в самій економіці і в наших не професійних „рулях“, можливо частина проблеми криється і в самих нас?

Давайте подивимося навкруги і звернемо увагу на те чого можливо було б не зайвим і нам повчитися. Спочатку давайте почнемо з себе. Кожний з нас в пошуку хліба насущного шукає в першу чергу роботу. А чи правильно це? Хто і скільки раз над цим замислювався?


Давайте з»ясуємо що таке робота. Я небуду макітрить голову подробицями. Візьму найближче — значення слова. Особливо добре це явище характеризується російським словом — «работа», «работать», тобто похідне від слова «раб». Чі далеко це слово сьогодні від істини?

Певно кожний, або практично кожний, проаналізувавши свою діяльність, зможе дійти висновку, що сьогодні ми відійшли не так вже й далеко від початкових витоків, не дивлячись на минулі століття.

Ми сьогодні, з дня на день, маємо власного часу вранці годину, дві і ввечері годин чотири, максимум п«ять, і то власним часом цей час можна назвати досить умовно. Бо йде він в основному на приведення себе в порядок, добирання з дому, додому, вживання їжі, або її приготування, трохи телевізора, от і весь вільний час. Обід я взагалі не беру до уваги. Далі сон, набирання сил і знову на роботу! Це є життя? І чим власне суттєвим ми нині відрізняємось від ще того раба?

Так, хтось скаже свобода. Але яка то свобода якщо ми повністю залежимо від свого начальства, від заробітної плати і від її розміру? Це свобода? Як на мене то не дуже.

Сьогодні йде масове, первісне просто дике нагромадження капіталу. І кожний власник по своїй волі, або вимушено діє практично однаково. Принцип один. Як можна більше взять і як можна менше дать. А для нас це означає наступне. Що дадуть нам рівно стільки скільки потрібно на елементарні потреби: їжу, оплату комунальних і ще можливо, в кращому випадку, на якийсь дріб»язок. Іншими словами щоб ти міг якось поїсти, якось одягтися і обов«язково знову прийти на роботу. І права голосу в тебе немає, є лише одні обов»язки, які потрібно ретельно виконувати, інакше вилитиш з роботи, навіть, не завтра, а ще сьогодні. Отака нинішня наша свобода.

Але давайте подивимось що робиться за кордоном? А виходить там приблизно наступне. Там кожний громадянин зі школи починає думати чим він буде заробляти в дорослому житті? Також про це думають і його батьки! Тобто там шукають не роботу, як ми, а СПОСІБ ЗАРОБІТКУ! А на роботу запрошуюють нас — українців, і таких же «негрів» як ми. Бо ми шукаємо роботу! Бо ми до сьогодні ще не можемо перебудуватися і позбутися радянської ідеології. Мовляв, ти працюй, а ми про тебе подбаємо. А це сьогодні в корінь не правильно. Нині часи міняються так стрімко, що іноді ледве встигаєш орієнтуватися, а інколи вчасно навіть і не встигаєш. Але як кажуть: на те в озері й щука, щоб карась не дрімав. Але на наше щастя — час не щука, а ми не карасі. Зміст хоч не такий радикальний, але суть передає добре.

Отже, щоб жити більш-менш пристойно, і бути господарем собі, принаймні більшим ніж «работник», потрібно шукати в першу чергу СПОСІБ ЗАРОБІТКУ, а не роботу!

І навіть наші татари це розуміють, бо ж подивіться хто стоїть переважно на базарі? Хто займається скупкою металобрухту? Хто переважно займається нині так званими «розборками», автомобілів? І це не в докір їм. Вони це розуміють тому й працюють переважно на себе, і тому в них питання не стоїть гострою проблемою, як вигодувати більше однієї чи двох дітей і як прогодувати свою сім«ю!

Так і за кордоном. Їх громадянин може бути безпросвітнім тупаком, і на питання скільки Ейфелевих башень в світі, відповідати — »десять". Але одну справу він знає досконало, що називається відскакує від зубів. Бо знає з дитинства, що саме цим він буде заробляти на життя. І далі заробляє цим на життя!

Я не закликаю всих бути тупими і нічого не знати, але переорієнтовуватися нам вже давно час. Саме з цього почнеться заробіток для себе, заробіток для інших, робочі місця взагалі і посильне зростання нашої української економіки наскільки це буде можливо.

Звісно можна знайти безліч аргументів проти. Але, сподіваюсь, ті хто має очі і вуха суть зрозуміли. Тим хто не зрозумів, раджу почитати книгу Наполеона Хілла «Думай и богатей.» Нічого надзвичайного, але дещо для себе черпнути можна. Хтось скаже потрібен стартовий капітал. Але, придивившись до місцевості і точно визначивши її потреби, ви зрозумієте, що можна обійтись і мінімумом. І взагалі, хто хоче щось робити, той шукає можливості, варіанти і робить, а хто не хоче, той шукає собі причину, щоб нічого не робити і себе заспокоїти.

Отже, успіху. Коли ми врешті решт почнемо думати, тоді й життя наше почне налагоджуватись і тоді вже нас буде не так просто обманути, і купити за кілограм гречки.

P.S.
Шукаю однодумців:[email protected]