Нещодавно пройшло 14 люте — День закоханих, очевидно таке свято мало би місце бути, але чиє воно, звідки воно, яке має походження і що воно несе нам Українцям? Нам Українцям в духовному сенсі?

Можливо хтось скаже з сарказмом «Та яка там духовність...».

Але ж будь-яка дія розпочинається саме з Думки!!! Те як ми мислимо, на пряму відображається в наших вчинках, а наші думки народжуються саме з розуміння тієї чи іншої ситуації. Хіба не так?

Що ми сьогодні маємо в Українському пантеоні свят щоби бути Українцями? Щоби мати своє національне обличчя?

Ми сьогодні святкуємо 1 травня — День трудящих, при практично тотальному безробіттю, особливо у сільських місцевостях. Ну не глум?
Ми святкуємо 23 люте, при, практично, повному забутті 6 грудня.
Одне з найбільших свят в житті України — 22 січня, День Соборності України, не являється червоним днем календаря!!!
А ще що гірше, ми запозичуємо такі дурнуваті свята як Хелоуен, замість того щоб звеличувати себе, і святкувати 29 січня День Героїв Крут.
За кожним чужим святом ми втрачаємо часточку розуміння Себе!
Чому би то й же День закоханих не святкувати 7 липня, виважено започаткованого нашими предками як Івана Купала?

І при такому абсурді ми запитуємо себе чому такий хаос, безлад і нерозуміння твориться в нашому житті?

Звісно це питання не до кожного в окремості, але як привід замислитись кожному — варте уваги, задля нашого ж спільного блага.
Слава Україні!