Режим "ворогів народу".
Засновник фашистського руху Італії диктатор Беніто Муссоліні свого часу сформулював ключову тезу, що відображала його погляд на усі можливі відносини з громадянами країни. «Друзям – усе, ворогам – закон», – саме за цим правилом вирішували справи в італійській державі, будували взаємини з політичними силами й пересічними громадянами.
Нічого дивного, адже влада диктатора ґрунтується саме на ретельному розподілі на «правильних» і «неправильних», «угодних» і «неугодних», лояльних та нелояльних. Такий «чорно-білий» формат спрощує як пошук «ворогів народу», так і плетиво прагматичної корупційної моделі управління державою, де «друзі режиму» стають його опорою та фінансовим гарантом. На якомусь етапі диктатор навіть втрачає відчуття реальності, а його оточення спотворює цю реальність уже на свій розсуд. Безсовісна, знавісніла влада поступово узурпує громадянські права, самоправно ламаючи ланки державної машини – виконавчі, законодавчі, судові, насамперед суди, прокуратуру, міліцію – під свої кримінальні плани.
І от уже країною починають керувати бандити, «гопники» та шахраї. Неважко здогадатися, чим це закінчується для держави: падіння міжнародного авторитету, пограбування економіки, втрата можливостей, безвір'я людей, бідність та злидні. Народ більше не є цінністю для влади, не є пріоритетом її діяльності. На догоду хворобливому, викривленому сприйняттю світу тепер вона захищатиме будь-кого: і кривавих комуністів, і параноїдальних збоченців-гомосексуалістів, але тільки не простих громадян.
Сьогодні, аналізуючи події в Україні, мимоволі доходиш думки – як ми могли це все допустити? Древня нація на найбагатших землях, з тисячолітньою історією, звичаями, культурою, традиціями – в очах світу перетворилася на дикунський збідований народець із кримінальними вождиками, тотальною корупцією, продажними судами, безпринципною міліцією та прокурорами-спекулянтами. Мізерна зарплата, шалені ціни, повсюдне свавілля, зловживання, хабарництво, відсутність перспектив, найгірші економічні та соціальні показники – Україна поступово перетворилася на лідера серед найгірших. І от уже ми – в трійці країн, де не варто навіть народжувати! Україна – на 78 місці з 80 країн світового рейтингу Economist Intelligence Unit (EIU). За сумарним підсумком показників стану економіки, розвитку медицини, політичних свобод, рівня життя, злочинності, безробіття, економічної нерівності, неефективності влади та корупції наша держава відтепер – поряд з Кенією і Нігерією. Нас випередили не тільки Бангладеш та Ангола, а й Сирія, де два роки триває військовий конфлікт!
Що може сказати на це двічі судимий чи його поплічник прем'єр? Мабуть, лише чергову брехню вустами доморощених яничар-«регіоналів» і продажних телеканалів та газет.
А ще можуть натравити наймитів з числа невдах-спортсменів чи кримінальників, щоби нападати на неугодних на центральних вулицях столиці або в темних підворіттях. Або натравити безсовісних «правоохоронців» без честі і власної гідності – для незаконних арештів та обшуків. Або, залякавши «незалежних» суддів, запроторити патріотів у буцегарні й тюрми. Інших аргументів у цієї влади не залишилося. Як голодна воша тримається до останнього, так і вони обдирають народ і країну й не можуть зупинитися, навіть наївшись. Найгірше, що хижацька зграя це творить "іменем України" – найзухваліша форма дій окупанта, який привласнює собі не тільки майно, але й ім'я жертви. Українці – народ терплячий. Та всякому терпцю врешті-решт настає кінець і, звичайно, ігрища містечкових диктаторів, які знищують свій народ, безславно припиняться. Це вже відчували владарі «всього навколо»: Муаммар Каддафі (Лівія), Хосні Мубарак (Єгипет), Зін ель-Абідін Бен Алі (Туніс), Лоран Ґбаґбо (Кот-Д'Івуар), Саддам Хусейн (Ірак), Слободан Мілошевич (Югославія), Ніколае Чаушеску (Румунія), Фердинанд Маркос (Філіпіни), Ауґусто Піночет (Чілі), Мануель Нор'єга (Панама), Сухарто (Індонезія), Пол Пот (Камбоджа), Жан-Клод Дювалье (Гаїті). Всі вони десятиліттями принижували й тероризували громадян, і теж навіть не уявляли, що всесильна влада може колись закінчитися.
Незаперечний, обґрунтований факт – Україна дійшла дна. Отож маємо два варіанти: або згинути серед багна, або ж попрямувати до порятунку.
Можливо, тоді і людство стане кращим, коли список нікчемних диктаторів вичерпає алфавіт останньою буквою «Я».
www.svoboda.org.ua/
Нічого дивного, адже влада диктатора ґрунтується саме на ретельному розподілі на «правильних» і «неправильних», «угодних» і «неугодних», лояльних та нелояльних. Такий «чорно-білий» формат спрощує як пошук «ворогів народу», так і плетиво прагматичної корупційної моделі управління державою, де «друзі режиму» стають його опорою та фінансовим гарантом. На якомусь етапі диктатор навіть втрачає відчуття реальності, а його оточення спотворює цю реальність уже на свій розсуд. Безсовісна, знавісніла влада поступово узурпує громадянські права, самоправно ламаючи ланки державної машини – виконавчі, законодавчі, судові, насамперед суди, прокуратуру, міліцію – під свої кримінальні плани.
І от уже країною починають керувати бандити, «гопники» та шахраї. Неважко здогадатися, чим це закінчується для держави: падіння міжнародного авторитету, пограбування економіки, втрата можливостей, безвір'я людей, бідність та злидні. Народ більше не є цінністю для влади, не є пріоритетом її діяльності. На догоду хворобливому, викривленому сприйняттю світу тепер вона захищатиме будь-кого: і кривавих комуністів, і параноїдальних збоченців-гомосексуалістів, але тільки не простих громадян.
Сьогодні, аналізуючи події в Україні, мимоволі доходиш думки – як ми могли це все допустити? Древня нація на найбагатших землях, з тисячолітньою історією, звичаями, культурою, традиціями – в очах світу перетворилася на дикунський збідований народець із кримінальними вождиками, тотальною корупцією, продажними судами, безпринципною міліцією та прокурорами-спекулянтами. Мізерна зарплата, шалені ціни, повсюдне свавілля, зловживання, хабарництво, відсутність перспектив, найгірші економічні та соціальні показники – Україна поступово перетворилася на лідера серед найгірших. І от уже ми – в трійці країн, де не варто навіть народжувати! Україна – на 78 місці з 80 країн світового рейтингу Economist Intelligence Unit (EIU). За сумарним підсумком показників стану економіки, розвитку медицини, політичних свобод, рівня життя, злочинності, безробіття, економічної нерівності, неефективності влади та корупції наша держава відтепер – поряд з Кенією і Нігерією. Нас випередили не тільки Бангладеш та Ангола, а й Сирія, де два роки триває військовий конфлікт!
Що може сказати на це двічі судимий чи його поплічник прем'єр? Мабуть, лише чергову брехню вустами доморощених яничар-«регіоналів» і продажних телеканалів та газет.
А ще можуть натравити наймитів з числа невдах-спортсменів чи кримінальників, щоби нападати на неугодних на центральних вулицях столиці або в темних підворіттях. Або натравити безсовісних «правоохоронців» без честі і власної гідності – для незаконних арештів та обшуків. Або, залякавши «незалежних» суддів, запроторити патріотів у буцегарні й тюрми. Інших аргументів у цієї влади не залишилося. Як голодна воша тримається до останнього, так і вони обдирають народ і країну й не можуть зупинитися, навіть наївшись. Найгірше, що хижацька зграя це творить "іменем України" – найзухваліша форма дій окупанта, який привласнює собі не тільки майно, але й ім'я жертви. Українці – народ терплячий. Та всякому терпцю врешті-решт настає кінець і, звичайно, ігрища містечкових диктаторів, які знищують свій народ, безславно припиняться. Це вже відчували владарі «всього навколо»: Муаммар Каддафі (Лівія), Хосні Мубарак (Єгипет), Зін ель-Абідін Бен Алі (Туніс), Лоран Ґбаґбо (Кот-Д'Івуар), Саддам Хусейн (Ірак), Слободан Мілошевич (Югославія), Ніколае Чаушеску (Румунія), Фердинанд Маркос (Філіпіни), Ауґусто Піночет (Чілі), Мануель Нор'єга (Панама), Сухарто (Індонезія), Пол Пот (Камбоджа), Жан-Клод Дювалье (Гаїті). Всі вони десятиліттями принижували й тероризували громадян, і теж навіть не уявляли, що всесильна влада може колись закінчитися.
Незаперечний, обґрунтований факт – Україна дійшла дна. Отож маємо два варіанти: або згинути серед багна, або ж попрямувати до порятунку.
Можливо, тоді і людство стане кращим, коли список нікчемних диктаторів вичерпає алфавіт останньою буквою «Я».
www.svoboda.org.ua/
��� ���� ������