Візи та кордони.
Сьогодні багатьом українцям відомо не з почутого про порядок проходження процедури виїзду за кордон, маю на увазі європейський. Хоча я особисто цього не схвалюю і ставлюсь з деякою відразою до всіх тих виїзденців, не дивлячись навіть на ті стандартні виправдовування, мовляв «нема роботи».
Нема роботи — знайдіть спосіб заробітку і живіть собі на здоров«я. Хоча особливо обурює те що українці, навіть виїзджаючи „негрячить“ до Європи, змушені збирати купу довідок, засвідчувати офіційно свій медичний стан впритул до біометричних даних. А тепер давайте подивимось у зворотньому напрямку. Що потрібно іноземцю щоб потрапити до України? І як це виглядає? Я розумію, шо наші умови і можливості далеко не рівні. Але будучи голодранцем при цьому не обов»язково бути ж… лизом і лізти туди ж, як то кажуть, без мила. Все ж потрібно мати власну гордість і самоповагу, тим більше що саме ці почуття є головним рушієм багатьох починань і справджень. Особливо би хотілося підкреслити мету тих та інших поїзденьок.
Ми — українці, їдемо туди горбатиться на них, тобто обробляти їх, вони ж сюди їдуть, здебільшого, розважатися над нами. Те що в них не можливо навіть за гроші у нас вони це можуть отримати досить просто і не дорого. Тобто виходить що Європа викачує з нас кращий потенціал навіть попри створені собою ж для нас бар"єри, а взамін до нас приїзджає просто так, безперешкодно різний їхній хлам і непотріб. Іноді аж до судоми в щелепах лють бере. Як же так можна пускати до себе в хату не відомо кого? Пускати просто так, без найменших перевірок і оформлення документів? Пускати різних педофілів, педрил, сифелітиків і спідоз? Чи це є нормально? І як це потім відбивається на нас, українцях? Чи ми збираємося будувати власну потужну державу, спроможну відродити і примножити славу нашої праматері Київської Русі, чи ми збираємося заробляти на своїй матері Україні? А далі будь що буде.
Ні, я просто впевнений кордони потрібно закривати! Закривати без різких рухів, зайвого лементу, закривати з посмішкою, але закривати! Закривати для власного ж добра, закривати неназавжди, закривати до того моменту доки у нас не з«явиться власна держава і не з»явиться те що можна було б з гордістю, або, принаймні, без сорому показати світові. І закривати кордони потрібно не тільки для людей, а й по-максимуму для різного роду товарів закордону, з метою утворення власного виробництва. І відродження власної духовності українця, духовності господаря. Ким ми були насправді до «братів». Саме коли людина залишається один-на-один, віч-на-віч, зі своїми проблемами і труднощами лише тоді вона починає мужніти, гартуватися, і духовно довершуватися. А між людиною і державою, не вникаючи в деталі, різниця хіба що в маштабі. Бо ж правлять державами також люди. Тому шануймося, українці, ми того варті!
Нема роботи — знайдіть спосіб заробітку і живіть собі на здоров«я. Хоча особливо обурює те що українці, навіть виїзджаючи „негрячить“ до Європи, змушені збирати купу довідок, засвідчувати офіційно свій медичний стан впритул до біометричних даних. А тепер давайте подивимось у зворотньому напрямку. Що потрібно іноземцю щоб потрапити до України? І як це виглядає? Я розумію, шо наші умови і можливості далеко не рівні. Але будучи голодранцем при цьому не обов»язково бути ж… лизом і лізти туди ж, як то кажуть, без мила. Все ж потрібно мати власну гордість і самоповагу, тим більше що саме ці почуття є головним рушієм багатьох починань і справджень. Особливо би хотілося підкреслити мету тих та інших поїзденьок.
Ми — українці, їдемо туди горбатиться на них, тобто обробляти їх, вони ж сюди їдуть, здебільшого, розважатися над нами. Те що в них не можливо навіть за гроші у нас вони це можуть отримати досить просто і не дорого. Тобто виходить що Європа викачує з нас кращий потенціал навіть попри створені собою ж для нас бар"єри, а взамін до нас приїзджає просто так, безперешкодно різний їхній хлам і непотріб. Іноді аж до судоми в щелепах лють бере. Як же так можна пускати до себе в хату не відомо кого? Пускати просто так, без найменших перевірок і оформлення документів? Пускати різних педофілів, педрил, сифелітиків і спідоз? Чи це є нормально? І як це потім відбивається на нас, українцях? Чи ми збираємося будувати власну потужну державу, спроможну відродити і примножити славу нашої праматері Київської Русі, чи ми збираємося заробляти на своїй матері Україні? А далі будь що буде.
Ні, я просто впевнений кордони потрібно закривати! Закривати без різких рухів, зайвого лементу, закривати з посмішкою, але закривати! Закривати для власного ж добра, закривати неназавжди, закривати до того моменту доки у нас не з«явиться власна держава і не з»явиться те що можна було б з гордістю, або, принаймні, без сорому показати світові. І закривати кордони потрібно не тільки для людей, а й по-максимуму для різного роду товарів закордону, з метою утворення власного виробництва. І відродження власної духовності українця, духовності господаря. Ким ми були насправді до «братів». Саме коли людина залишається один-на-один, віч-на-віч, зі своїми проблемами і труднощами лише тоді вона починає мужніти, гартуватися, і духовно довершуватися. А між людиною і державою, не вникаючи в деталі, різниця хіба що в маштабі. Бо ж правлять державами також люди. Тому шануймося, українці, ми того варті!
��� ���� ������