А ти, якщо у всих і у всьому бачиш тільки погане, суцільні змови і змовників, пропонуй свої варіанти. Можливо вони будуть значно кращі. Це буде, в будь-якому випадку, значно краще ніж про все говорити звисока і ні пальцем не ворушити самому.
А про что? Помочь Фарион казнить москаликов? Или какая там прозападная сила выводит людей на улицы ради власти. Я не вижу их программ выхода из кризиса, кроме сговора — повышения цен, саботажа поставок и т д. Типа все отменим и позволим дальше хапугам бизнесменам воровать
Якщо так можна висловитись, то так. І не тільки до 14, якщо Ви маєте на увазі Майдан і загальнонаціональний День Гніву, а взагалі. Бо наш загальний добробут і рівень життя розпочинається саме з суспільної свідомості.
Хоча до самого Майдану відношення двояке. Як нагадати правителям про людей — так. Як сподівання змін на краще — ні.
Навпаки, в своїй основі світ двовимірний. Чорне — біле, «так» — «ні», чоловік — жінка, верх — низ, Північний полюс — Південний полюс і, якщо хочете, рот — дупа. А все що наповнює цей світ, круглий (взаємопов«язаний) як і наша планета, і знаходиться між цими крайностями є лише похідними від першого, або другого і в значно рідших випадках, є синтезом цих похідних.
Показним прикладом в цьому є вигляд китайської монади. Попробуйте зрозуміти самі і скласти, власний, незалежний від суспільної думки, незалежний від сказаного і написаного, словесний портрет цього зображення. Не беріть при цьому до уваги чиїсь розуміння, складіть саме своє — власне.
З першого разу може не вдасться, але в кінцевому плюсовому результаті Ви будете просто вражені її довершеністю, а можливо навіть приголомшені.
І так стосовно всього. Коли приходиш до розуміння будь-якої суті власним розумом починаєш розуміти що нас не навчають, а лише форматують. А подекуди навчаннями і взагалі балванять. Виключенням є хіба що точні науки.
Без коментарів. Не виходить, бо одні гризуться, інші мовчки дивляться, а треті взагалі, радісно потираючи руки, зіштовхують лобами. Ви ж могли буть розумнішим і повернути нас тут на місце раніше?
Бо вийшло дісно казна-що. Тьху. Аж самому неприємно.
Я не вмешивался в вашу переписку намеренно. Ждал чем все кончится? Естественно ничем.
Я подумал, почему в нашей Украине ничего путного не выходит в течении почти 20 лет. Да вот поэтому и не выходит, что любой вопрос просто забалтывается. Чтобы убедиться в этом прочитайте сначала топик, а затем все что вы написали друг другу. Вы не обсуждали важнейшие темы для Украины — грядущая продажа с\х земель, бездарность власти в вопросе развити промышленности, ее антинародность при проведении реформ.Вы не слушали друг друга, каждый говорил о своем с элементами самолюбования. Такое чувство, что была поставлена задача как можно дальше уйти от темы топика. Жаль, а хотелось бы услышать мнение, не важно какое, но мнение.
Совет, уж ежели пишите то пишите по теме. Не нравиться тема предлагайте свою, но не отвлекайте мысли коментирущих от темы автора.
Спасибо за дискуссию: отсутствие результата — тоже результат.
Как всегда — попали пальцем в небо. Спешу вас огорчить: у меня есть и муж, и дети, и четверо внуков, и собака, и кот, и рыбки, и дом в Феодосии, и много друзей. Чего и вам желаю в будущем, провидец вы наш, доморощенный.
Вчора статтю ту читав і коментарі до неї, але по цьому добавить нічого.
Хотілось би добавити лише те, що питання мови тут, принаймні сьогодні, не є основним. Головним сьогодні є розуміння, всіх проживаючих і в Україні і в Криму, того що ми всі є громадянами однієї держави — України, хочемо того чи ні. І мислити, будучи тут, не по-українськи, згубно і означає пиляти під собою гілку.
Коли всі це зрозуміємо то буде й мова, й хліб і земля з санаторіями.
В тому то й справа, допоки ми будемо себе так називати і відгукуватися на такі собачі клички, доти ми й будемо жити як собаки і для всіх будемо бидлом.
— Це, більше, думки вслух.
Самоповага і самозакоханість, одним із проявів якої є те красування, це різні речі. Перше базується на визнанні вас оточоючими, а друге лише на власних амбіціях.
Заздрити Вам, мені немає чого, та власне і чому? Бо судячи з усього у Вас навіть сім"ї немає, тобто чоловіка, а діти, якщо є, то вже давно виросли і живуть своїм життям, тому таких одиноких людей як Ви, варто хіба що пожаліти. (Це не образа.)
І взагалі заздрість, вважаю, одним із самих дегенеруючих і небезпечних почуттів. Мій девіз: «Якщо зміг хтось, то чому не зможу я?» Бо ж я не гірший. І так у всьому, від великого до малого, і навпаки. І саме це додає мені сили у всьому.
І звертаюся до Вас ще раз. Давайте тут на цьому закінчимо. Бо ми тут і так вже дуже далеко від початкового змісту розмови, а взаємні звинувачення нас нідочого доброго не приведуть, і ображати Вас, засвідчуючи Ваш вік, мені вкрай би не хотілося.
Popocarsd