Сьогодні багатьом українцям відомо не з почутого про порядок проходження процедури виїзду за кордон, маю на увазі європейський. Хоча я особисто цього не схвалюю і ставлюсь з деякою відразою до всіх тих виїзденців, не дивлячись навіть на ті стандартні виправдовування, мовляв «нема роботи».
Нема роботи — знайдіть спосіб заробітку і живіть собі на здоров«я. Хоча особливо обурює те що українці, навіть виїзджаючи „негрячить“ до Європи, змушені збирати купу довідок, засвідчувати офіційно свій медичний стан впритул до біометричних даних. А тепер давайте подивимось у зворотньому напрямку. Що потрібно іноземцю щоб потрапити до України? І як це виглядає? Я розумію, шо наші умови і можливості далеко не рівні. Але будучи голодранцем при цьому не обов»язково бути ж… лизом і лізти туди ж, як то кажуть, без мила. Все ж потрібно мати власну гордість і самоповагу, тим більше що саме ці почуття є головним рушієм багатьох починань і справджень. Особливо би хотілося підкреслити мету тих та інших поїзденьок.
Ми — українці, їдемо туди горбатиться на них, тобто обробляти їх, вони ж сюди їдуть, здебільшого, розважатися над нами. Те що в них не можливо навіть за гроші у нас вони це можуть отримати досить просто і не дорого. Тобто виходить що Європа викачує з нас кращий потенціал навіть попри створені собою ж для нас бар"єри, а взамін до нас приїзджає
просто так,
безперешкодно різний їхній
хлам і непотріб. Іноді аж до судоми в щелепах лють бере. Як же так можна пускати до себе в хату не відомо кого? Пускати просто так, без найменших перевірок і оформлення документів? Пускати різних педофілів, педрил, сифелітиків і спідоз? Чи це є нормально? І як це потім відбивається на нас, українцях? Чи ми збираємося будувати власну потужну державу, спроможну відродити і примножити славу нашої праматері Київської Русі, чи ми збираємося заробляти на своїй матері Україні? А далі будь що буде.
(
Читать дальше
)