Останнім часом в новинах спостерігаються позитивні зрушення в роботі вищих посадових осіб держави. Десь вже з тиждень новини стало, більш-менш, приємно переглядати, не як раніше — суцільна вигрібна яма.
З позитиву особливо хотілося б виділити такі моменти як:
— вказівка Януковича Азарову на підняття в другому півріччі пенсіонерам пенсій і бюджетникам зарплат;
— внесення покращуючих змін до податкового кодексу;
— домовленості України з Росією на зниження цін на газ, а також рішення на більший видобуток власного газу;
— розпорядження Азарова чиновникам щодо шкіл і медзакладів;
— вимога Януковича упорядкувати тарифи по комунальних платежах;
— порушення прокуратурою справи щодо Табачника і Міносвіти в зв«язку з невчасною підготовкою школярам підручників;
і менш вагомі, але не менш приємні:
— вручення головою КМДА ключів від квартир, яких люди чекали роками від „Елітцентру“;
— заборона ДАІшникам „працювати“ із кущів.

Не зрозуміло чим саме викликана така „турбота“, чи то акціями гніву, чи то післяльвівським напруженням у суспільстві, чи можливо бажанням відволікти й згладити увагу від свавілля над опозицією, і хоча ці потуги виглядають безсистемно, але до деяких нині піднятих владою питань руки не доходили роками, а то й десятиліттями. А якщо й доходили, то явно що криві.


( Читать дальше )

Ми сьогодні знаємо все про всих. Знаємо про давню Грецію. Знаємо про Рим і римлян. Знаємо про Олександра Македонського і ще купу таких же героїв. Всім цим нас починають пічкати ще зі шкільної лави. Звісно, знати хоч щось, значно корисніше ніж не знати нічого, на кшталт американських пересічних громадян. Але чому нас навчають на прикладах, чужої історії? Невже в нас ніким гордитися і не має кого наслідувати?

Чому ми всі добре знаємо генералісимуса Суворова, і майже нічого незнаємо про кошового отамана Запорізької Січі Івана Дмитровича Сірка? Невже його подвиги і звитяга менші? Навряд чи. Варто лише пригадати одне із перших свідчень про діяльність Сірка — цікава, але й дотепер практично не задокументована історія участі полку запорожців у Тридцятилітній війні (1618 — 1648) на боці французів. У 1644 році Богдан Хмельницький як військовий писар Війська Запорозького у Варшаві зустрічався з послом Франції графом де Брежі. За рік був підписаний-таки договір-контракт і 2500 козаків через Гданськ морем дісталися французького порту Калє.


( Читать дальше )