Нова серія:«Особливості національного спілкування» — «Ну вы блин даёте.»

Так, щось на кшталт. Дороги вже почали латати. Залишилося ще дерева в бетон посадити і буде повна феєрія.

Я на їхні збори не потрапив. Їхню роботу оцінюю з подачі їхнього ж сайту. Поки що приглянусь, а потім, залагоджу свої справи, і певно що примкну до їх руху.

Можливо їхній варіант не самий вражаючий, але при вдалій своїй роботі, в не далекому майбутньому, вони мають всі шанси стати тією ж чинною владою і пітти навіть набагато далі Коктебелю. А далі головне, як в «Даті Туташхіа», вже не пам«ятаю автора, але приблизно наступне: „багато хто приходить туди з чистим серцем і чистими помислами, але, проходячи ступені влади, чистими доходять туди лише одиниці вже не ладні щось вдіяти своєю меншістю, а більшість же протягом шляху перетворюється на тих і таких же з якими боролася“.

Їх спосіб на сьогодні вважаю найбільш реальним для досягнення. Тільки вимагати від влади і працювати самим, і розпочинати з себе, з своєї вулиці, свого села чи міста. Лише так можна досягти конструктиву. Інші варіанти просто приречені.

Цікаво, на скільки в людей ще вистачить терпіння?

Не знаю чи Ваша інформація стовідсоткова, але, по крайній мірі, поки що в своїй роботі свої вподобання вони не виказують. А от в мобілізації свідомості своїх громадян, погодьтесь, їм не відмовиш.

Ребята, я не против руского языка, как не против и какого-либо вообще. Принуждать никого ни к чему не стоит, потому как, по крайней мере, у нас ко всякому рода принуждению выработался довольно стойкий имунитет.

Каждый должен иметь право общаться, подавать всякого рода заявления, а также получать информацию на своём понятном для себя языке. А то действительно не очень приятное зрелище когда в аптеке старики не могут разобрать предназначение препарата, или в приёмных переписывают по нескольку раз какое-то паршивое заявление.

Власть не должна действовать в отношении своего народа насильственными методами завоевателя. Но всё же щитаю государственным языком должен быть один. По крайней мере пока. До тех пор пока мы не придём к пониманию кто мы и гражданами какого государства являемся. В противном случае сейчас это не будет способствовать консолидации нашего общества. Нас сейчас и так делят и вдоль, и поперёк: НАТО — не НАТО, Европа — Россия, бэндэры — москали, католики — православные и наконец всякие януковичи — тимошенки — ющенки. А между тем, пока мы выясняем, высосаные из пальца, отношения, Ренату Ахметову, например, очень даже выгодно, ему ничего не мешает покупать в Лондоне чуть-ли не самое дорогое жильё в мире. Улавливаете? А ведь тех бабок (его и таких как он) могло хватить погасить кредит ВМФ, а ещё лутше не брать его вообще!

Нужно приходить путём диалога и компромиса к общему, единому знаменателю, но при этом руководствоваться в первую очередь интересами государства и действовать не в ущерб ему, а уже потом только думать о себе.

Вірно, саме так потрібно будувати своє суспільство. Бо дійсно, знімати одних і не пропонувати нічого взамін, а ставити таких же самих, нічого не дасть. Україна це вже проходила в 2004.

Жаль тільки, що свідомість наших людей пробуджується занадто вже мляво. А хотілось би пожити по-людськи ще при своєму житті, а не виживати як зараз.

Та то все зрозуміло. А питання, то, ніби, жарт було.

Багато взяв?

І згоден і не згоден. Порядок потрібен і підтримувати його треба і розпочинати в цьому годилося б з себе, в цьому згоден. Але для краси наших міст і місць нашого поодинокого ентузіазму надто мало.

Як кажуть, для попередження хвороби потрібно проводити постійну профілактику, а коли вона вже є то лікувати її можливо вже пізно.

Може Ви пам«ятаєте як проходили суботники в радянські часи. Працювали всі, від малого до старого, і це певним чином формувало свідомість кожного. Бо ніхто не напаскудить там де прибирав власними руками. А в нинішній суботник активність була майже ніяка. Принаймні в Феодосії на вул-х Кримській, Чкалова, Керченській і б-рі Старшинова я взагалі нікого не бачив, а в Коктебелі на центральній вулиці було чоловік 4 і то в районі турбази.

Отак і виходить. Мізерна частка людей працювала, щось намагалася робити, а більшість, образно кажучи, пролежала на дивані перед телевізором. А хто не вкладав свій труд в ту загальну справу тому й начхати на ту працю інших. Як було організовано такий і порядок буде, така й чистота.

Жаль звісно.

Знайоме почуття.

В «найкращих» традиціях. Всі хотіли зробити як краще, а вийшло як завжди. Просто класика, на жаль.

Але було б значно гірше і неприємніше, якби Вашу клумбу сплюндрували просто так.

На Ваше бажання, більше не втручаюсь.

Переливайте далі з пустого в порожнє.

Уважніше прочитай попередній коментар. До чого тут яник і Юля.

Ти ж закликав до всеукраїнської забастовки. Тебе почуто, от вона. Давай — вперед! Покажи себе.

Все так. Єдине що допоможе і єдиний вихід це наше об"єднання, об"єднання простих людей — місцевих жителів. А далі вимагати періодично від чинної влади постійного звіту про пророблену роботу і пояснень по незрозумілих, або турбуючих питаннях.

Таким чином вже зроблене ними ми навряд чи повернемо, але в дальнійшому убезпечимо себе від подальшої чиновничої безкрайності.

Хто сумнівається у дієвості цього, передивіться будь-ласка відео виступу Бартєнєва на мітингу і зауважте там його розгубленість перед людьми.

Помиляєшся.

І з чого почнем?

Давайте.

А далі що?

Про суспільну свідомість.

А ти, якщо у всих і у всьому бачиш тільки погане, суцільні змови і змовників, пропонуй свої варіанти. Можливо вони будуть значно кращі. Це буде, в будь-якому випадку, значно краще ніж про все говорити звисока і ні пальцем не ворушити самому.

Зараз не про те.